Інтернет-кафе представляло собою лише шість комп'ютерів та бар.
— Ми відразу обрали нелегкий шлях, тому що відмовились від спокуси встановити комп'ютерні ігри. Вирішили, що якщо в це діло втягнешся, то вже не відмовишся. Тому зробили ставку на освітницький характер роботи, — продовжує Євген Маркович.
Ідея відкриття клубу належить самому Євгену Левченку.
- Я перший з мешканців Рівного отримав доступ до інтернет-сигналу. В мене ще був вдома модем. Цей сигнал, звісно, за швидкістю не зрівняється з нинішніми. Але... Я відразу подумав про те, щоб використати такий ресурс. “Виходив” цю ідею, а потім — втілив.
Євген Маркович розповідає, що бюрократичних перипетій з документами при відкритті інтернет-кафе практично не було.
— 1998-й рік — це вам не 2010-й. Тоді з документами було простіше. Це нині, щоб реконструювати хлів якийсь, слід купу документів назбирати, — пояснює він. — А от технічно, без сумніву, важко. Уявіть, яка на той час була інтернетна швидкість!
Та й взагалі, зауважує пан Євген, Інтернет у 1998 році був справжньою екзотикою.
— Перших два роки ми взагалі ніяких прибутків з клубу не отримували. Люди просто приходили до нас і просили, щоб хоч показали їм, що це таке, — з ностальгічною посмішкою згадує він. — Українських сайтів на 1998 рік було лише зо два десятки. Українських пошуковиків на кшталт “Мета” ще й у планах не було. Щось схоже на соціальну мережу були російські “Кулички”.
Найпам'ятнішим для пана Євгена стала боротьба у 1998 році з ДП “Укртелеком”.
— Це почалося, коли я ввів інтернет-телефонію. Вони там з розуму сходили. Посудіть, у них дзвінок до Америки коштував 2 долари 75 центів. А у нас — 1,20 грн. Відчуваєте різницю? Вони на мене всіх собак спустили, не встигав відбиватися. Довелось писати листа Кужель (вона тоді вперше очолила Держкомпідприємництво). Писав про те, що з мене вимагали ліцензію на телефонні переговори, яка на той час коштувала 999 тисяч гривень! Отримав відповідь: ніяких ліцензій не потрібно. На цьому все й закінчилося, — розповідає Євген Маркович.
Пригадує ті часи й директор колишнього рівненського комп'ютерного центру “Хакер” Олександр ГРИЦУК , який відкрився акурат роком пізніше.
— Так, “Ера” став першим інтернет-клубом. У нас тоді тільки зароджувалась ідея. Щоправда, ми трошки по-різному себе позиціонували. “Хакер” став першим у Рівному ігровим клубом, тоді як “Ера” мала більш навчальний характер, — поділився він.
Наразі ж Євген Левченко серйозно зайнявся співпрацею з Міністерством освіти України. Регіональний центр впровадження ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), що знаходиться під його керівництвом, займається розробкою педагогічних програм для навчального процесу.
Окремі факти з життя Євгена Левченка :
- Закінчив Львівський політехнічний інститут.
- 20 років пропрацював на заводі “Газотрон”. Був начальником цеху.
- У нього першого з’явився персональний комп’ютер. Називався "Елекроніка 89", з габаритами рівно 16 кв. метрів.
Підготовила Юліана ТЕТ.
